У вінок Кобзаря ми вплітаємо майбутнє

         Шановні читачі На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзара, світоча українського народу Тараса Шевченка. 9 березня минає 200-а річниця від його дня народження, а 10 березня – 155 роковини смерті.
Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемної синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Глибинний зміст містить знамените кредо поета, котре й нині не втрачає своєї актуальності:

Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.

Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові.
Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Його думи та полум’яне слово відображали прагнення трудового люду до кращої долі.

Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до нього.

Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого майбутнього України.

Пам’ятаймо заповіт Траса Григоровича Шевченка бути єдиною дружньою родиною!  
        

          ...Я в серці маю те , що не вмирає.

                         

Леся Українка (1871—1913)

 

       Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

 

                

Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень...
Леся Українка

Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач) — геніальна українська поетеса, яку називають дочкою Прометея за її художнє слово, сповнене волелюбності й оптимізму, за силу духу і романтичність її непересічної особистості. Народилася вона 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинськомув інтелігентній сім'ї. Дитячі роки Лесі минули на Волині— в Луцьку та селі Колодяжному Ковельського повіту, куди переїхала сім'я Косачів. У родині спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські книжки, а також видання російською, англійською, французькою, італійською та іншими іноземними мовами. Діти (а їх було шестеро) змалку ходили в національному одязі, співали народних пісень, гралися разом із сільськими ровесниками.

У дитинстві Леся найбільше товаришувала з братом Михайлом, який на півтора роки був старший за неї. Мишко рано відчув потяг до книг і навчив чотирирічну сестричку читати разом з ним. Косачі любили слухати класичну музику, самі грали на різних музичних інструментах. Леся чудово грала на фортепіано, та ще й складала музичні твори.
У десять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток, тому відвідувати школу не могла, на жаль, мусила відмовитись і від музичних занять: у 1883 році було прооперовано ліву руку. Згодом вона напише автобіографічний вірш «До мого фортепіано», в якому виллє свою журбу:

Завдяки самоосвіті Леся стала високоерудованою людиною, вивчила більше десяти мов. Великий вплив на творче становлення поетеси мала родина, передусім — письменниця й фольклорист Олена Пчілка і дядько — видатний діяч культури Михайло Драгоманов. У 19 років вона написала для молодшої сестри книжку Стародавня історія східних народів».\

У 1893 році у Львові вийшла перша збірка поезій Лесі Українки «На крилах пісень», яку високо оцінив Іван Франко. Друга поетична збірка «Думи і мрії» — побачила світ у Львові в 1899 році. її відкривала поема «Давня казка», з якою ви ознайомитеся і з'ясуєте роль митця і мистецтва в суспільстві.До золотого фонду вітчизняної та світової літератур увійшли драматичні поеми Лесі Українки «Одержима» (1901), «Кассандра» (1907), «Камінний господар» (1912), «Оргія» (1913), «Бояриня» (1913), в яких письменниця підносить ідею свободи особи та свободи суспільної. Вершиною творчості Лесі Українки стала драма-феєрія «Лісова пісня» (1911). Її вірним побратимом і чоловіком став відомий український фольклорист Климент Квітка, з яким вона одружилась у 1908 році. Леся Українка в останні роки свого життя часто їздила на лікування до Криму, Італії, Єгипту, Грузії.

Померла письменниця 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

У 1971 році за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО 100-річчя з дня народження Лесі Українки святкувалося в Усьому світі.
За кращі твори для дітей у галузі літератури, живопису і театрального мистецтва з 1972 року присуджується премія Члені Лесі Українки.
Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності... «Крила пісні» для Лесі Українки — це не поетична Фраза, а потреба душі... (Микола Євшан).

 

         

 

 

 

 

                 Памятай про Крути:98 років історії.

Гортаючи сторінки підручника з історії, дуже легко провести паралель між подіями сучасності та тими, що відбулися у нашій державі майже 100 років тому. Як і тоді, Україна у вогні та сльозах втрачає найкращих синів свого народу. У 1918 році під Крутами 300 молодих хлопців стали на захист власної держави і віддали за неї життя. Взявши в руки зброю, юнаки хоробро захищали свою землю. Сьогодні ж українці знову змушені боротися за Батьківщину зі зброєю в руках. Зовсім юні хлопці та дорослі чоловіки вирушають на жорстоку і несправедливу війну, часто - добровільно, аби захистити свою державу,  родину від російських окупантів. Історія має здатність повторюватися. Проте ми пам'ятаємо про Героїв, які поклали душу і тіло за Україну. До Дня пам'яті Героїв Крут пригадаємо, як це було та чому важливо пам'ятати про цей день. Нерівний бій між студентами та п'ятитисячною більшовицькою армією 29 січня українська громадськість відзначає День пам’яті героїв Крут. 98 років тому молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху. На рубежі 1917-1918 рр. розгорнулася інтервенція російсько-більшовицьких військ в Україну. Керівництво УНР мусило вислати проти неї переважну частину своїх військ. Тоді ж було створено загін із числа добровольців (студенти, гімназисти), який було направлено для зміцнення оборони залізничної станції Крути під Ніжином. 29 січня 1918 року ця молодь під тиском переважаючих сил російських більшовиків опинилася у центрі бою без належної підтримки, але не відступила. 300 оборонців Крутів полягли смертю хоробрих. Нечисленні полонені були закатовані. Дивом врятувалися одиниці з числа добровольців. Цей подвиг став символом героїзму української молоді у боротьбі за незалежну Україну. 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі. Бій тривав лише п'ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні. Тіла загиблих героїв були перевезені до Києва і поховані на Аскольдовій могилі – старовинному кладовищі на Дніпровському схилі. Фото, яке прийнято вважати за знімок перепоховання загиблих під Крутами студентів Від часу відновлення державної незалежності України у 1991 році щороку біля цієї могили, а також на місці бою під Крутами 29 січня відбуваються заходи пам’яті. Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут».

---

Вітаю вас, зі святом Чудотворця!

Вітаю вас, зі святом Чудотворця!
Зростайте добрими й щасливими – батькам на радість, а Україні – в славу!
Достатку, затишку й душевного родинного тепла.
Святий Микола хай освятить вас і благословить на добрі справи.

        

                   "Україна понад усе."

       Під таким гаслом пройшов святковий концерт учнів Неліпинської ЗОСШ 1-3 стп.
  Виступ був присвячений усім чоловікам , які віддають усю свою любов, шану та душу , аби ми з вами жили під яскравим, чистим небом.
       
Щиро вітаю Вас із Днем захисника Вітчизни і святом Покрови Пресвятої Богородиці – світлим і радісним днем!
Оберегом кожної нації є її культура та духовні цінності, що передалися нам від пращурів. Як відомо, це свято знайшло своє продовження і в часи Запорізької Січі. Наші козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм Покровом та захисти нас від усякого зла!»
Тож вітаю всіх козаків із цим радісним святом і бажаю міцного здоров'я, щастя, здоров’я, наснаги у відродженні найкращих національних традицій, плідної праці на благо народу, задля слави нашої рідної України!
    

Нехай Ваші сила та мужність завжди базуються на любові та підтримці рідних і близьких. І після будь-яких суперечок і баталій, які часто трапляються у повсякденному житті, вдома на вас завжди чекає затишок і мир.
Міцного здоров’я, успіхів та надійного тилу!
І нехай Вам завжди буде кого захищати, але не буде від кого!


     

    30 вересня-Всеукраїнський День бібліотек.

 

Професійне свято - Всеукраїнський день бібліотек, відзначається 30 вересня починаючи з 1998 року

Бібліотека… Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу,
Святилище пізнання і добра,
Що в майбуття через минуле кличе.

І осягнути незбагненну суть
Світобудови прагну заповзято,
Коли мені з полиці дістають
Важкі томи Плутарха і Сократа.

Немов надійний лоцман в морі книг,
Бібліотекар взяв штурвал у руки.
Розкуто мчить моїх фантазій бриг
Крізь холоди занепаду й розлуки.

І поки є ти, сховище книжок,
І поки ти людей рятуєш свято,
Мене не знищить соціальний шок,
Як час не вбив Плутарха і Сократа.

До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!
Високий дух летітиме далеко…
Аби сказати: «Зупинися, мить!»

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек.
Це свято свідчить про глибоку повагу суспільства до своєї духовної спадщини, 
освіти, науки і культури. 
З давніх часів бібліотеки були храмами книги, острівцями духовності й 
культури, збирачами історичної і культурної спадщини, а їх працівники - 
лікарями людських душ.
Сьогодні бібліотеки сприяють реалізації прав громадян, громадських 
об'єднань, етнічних спільнот на вільний доступ до інформації, до здобутків 
національної та світової культури.
Справжніми помічниками та порадниками на шляху до вершин знань і 
мудрості народу є бібліотекарі – вірні збирачі духовних скарбів.
Саме Ви, бібліотекарі, допомагаєте читачам бути обізнаними у сучасних 
проблемах, пізнавати реальну картину світу. Ваша відповідальна справа 
відкриває нам шлях до книги – джерела споконвічної мудрості та знань!
Висловлюю Вам вдячність за багатогранну благородну діяльність, бажаю 
Вам творчої наснаги, міцного здоров’я, натхнення.я, радості, щастя, добра і 
нових успіхів та звершень, у Вашій благородній просвітницькій справі, 

               

                Привітання з Днем Державного Прапора і 

                         Днем Незалежності України .

                                                    Дорогі краяни.

  Щиро й сердечно вітаємо вас з Днем Державного Прапора України та 23-ю річницею Незалежності України!
  Через тисячоліття пролягав шлях становлення нашої держави. Нам є чим пишатися і про що згадати у цей визначний день. Україна прославлена своєю багатою історією та культурою, мелодійною мовою, працьовитістю та сумлінністю людей. На перехрестях української історії сплелися пошуки й випробування, злети й падіння, перемоги й поразки. Вони завжди нам нагадуватимуть про звитяжні сторінки нашого національного формування. Незалежність – символ нашої нації, самоствердження, відчуття волі та суверенності.
  Сьогодні наша держава переживає нелегкі часи. Але цей урок повинен загартувати нас і зробити ще сильнішими. Кожному з нас варто пам’ятати, якого ми славного роду. Сьогодні той день, коли слова «незалежність», «суверенність», «єдність» набувають нового звучання для кожного українця.
  Символічно, що напередодні Дня Незалежності ми відзначаємо День Державного Прапора України. Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України й з півночі до півдня. Хай у ці дні над будівлями майорить державний стяг та наповнює серця патріотизмом, гордістю за наш волелюбний народ.
  Бажаємо вам міцного здоров’я, великого родинного щастя, взаєморозуміння, злагоди, благополуччя та миру в нашій рідній Україні.