" Конституція-оберіг держави."
Джерелом права
будь-якої держави є Конституція. Її ще називають Основним законом, який
закладає підґрунтя організації і діяльності держави та формування у ній громадянського
суспільства. Конституція – це своєрідний суспільний договір, у якому народ
визначає основні напрямки свого подальшого розвитку та існування, гарантії прав
та свобод громадян у суспільстві.
Україна
свого часу створила першу європейську конституцію – “Пакти й Конституції”
Пилипа Орлика. Цей документ було прийнято у м. Бендерах 5 квітня 1710 року.
Пилипа Орлика, який 10 років до цього був генеральним писарем та довіреною
особою гетьмана Івана Мазепи, у свою чергу, обрали гетьманом України у вигнанні.
Одразу ж після свого обрання, він складає проект так званої Бендерської
конституції. Цей документ унікальний не лише через сам факт його існування, а й
через своє змістове наповнення. Він обмежував гетьманські прерогативи та
проголошував політичне і церковне відокремлення України від Росії.
Вагомий внесок у розвиток українського конституціоналізму зробили
Універсали Центральної Ради. Якщо I, II та III Універсали виходили з того, що
Україна – це автономія у складі федеративної Росії, то IV Універсал, прийнятий
22 січня 1918 року, офіційно проголошував незалежність Української Народної
Республіки. 29 квітня 1918 року Центральною Радою було ухвалено проект
Конституції Української Народної Республіки і обрано Михайла Грушевського
Президентом УНР. Через історичні обставини, ця Конституція, на жаль, так і не
набула чинності.
Шлях розвитку був іншим і у 1991
році, здобувши державну незалежність, отримали ще один шанс побудувати вільне і
демократичне суспільство. І хоч у світовій історії засновником європейського
конституціоналізму вважають середньовічну Англію, яка, до речі, й досі не має
свого основного закону як кодифікованої конституції (що становить єдиний
цілісний документ із внутрішньою структурою), однак, саме українці створили
предтечу європейських конституцій.
Таке ж підґрунтя заклала й сучасна
українська Конституція – одна з найдемократичніших у Європі, одна з
наймолодших, Конституція що акумулювала в собі найкращі здобутки світового
політикуму.
Саме
тому потреба у Конституції України незалежної була передусім як у правовому
документі, що у своїх кращих історичних зразках є і актом держави, і символом
громадянського суспільства. Діюча нині Конституція України відповідно набрала
чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України — 28 червня 1996 року.
Основний
закон нової вільної України, насамперед, задекларував ті демократичні
перетворення, що відбулися. Він не лише своїм змістом, а самим фактом свого
існування перекреслив авторитарне минуле та дав початок новій історії України. Конституція Українинадає право консолідації
суспільства, сприяння розвитку правової культури,
утвердження поваги до права в Україні, підвищення рівня правових знань й уміння
застосовувати їх на практиці.