26 квітня - Міжнародний день пам'яті жертв   чорнобильськоі катастрофи. 26 квітня 1986 року світ облетіла звістка про жахливу аварію на Чорнобильській АЕС, що завдала невиліковної рани українському народу. Смерч чорнобильської трагедії скалічив  долі та забрав здоров’я наших співвітчизників, залишивши після себе біль і порожнечу. Минають роки, але чорна віха Чорнобиля і сьогодні кидає свою тінь на долі мільйонів українців.  Багато наших співвітчизників брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відроджували до життя забруднену радіацією землю. Розуміючи свою відповідальність перед майбутніми поколіннями, попри небезпеку вони просто виконували свій обов'язок, довівши всьому світові, що мужність і героїзм - не просто слова. І ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто поклав своє життя у боротьбі з атомним пеклом. Щира пошана - тим, хто щодня бореться зі страшними хворобами, спричиненими катастрофою. Хай прийдешні покоління завжди пам’ятатимуть уроки Чорнобиля, щоб над нашою планетою завжди було мирне, чисте небо, а в оселях панував лише мир, щастя та добробут.

   Колись родючі землі тепер порожні, забруднені та мертві. Експерти не можуть впевнено сказати, коли цю землю можна буде використовувати для господарювання й життя на ній. Та безсумнівним залишається один факт: наслідки катастрофи переслідуватимуть нас ще багато років і негативно впливатимуть на здоров’я людей. Рівень захворювань зріс у десятки разів. Проблеми, породжені Чорнобильською катастрофою, лягли важким тягарем на економіку України. Ліквідація її наслідків стала одним із пріоритетних завдань держави. На сьогоднішній день на заражених територіях проживає більш як 200 000 чоловік. Точну цифру встановити важко, але одне ясно: усі вони потребують медичної допомоги. Грошей на ліквідацію наслідків аварії виділяється недостатньо, тому вчені не можуть продовжувати дослідження. Медичних працівників у зонах ураження катастрофічно не вистачає. Незважаючи на те, що загальний радіаційний фон із кожним роком знижується, дози опромінення людей не тільки не знижуються, але навіть іноді зростають.

Український народ за свою історію пережив безліч руйнівних природних і суспільних катаклізмів, у яких гинули мільйони людей. Незважаючи на це, нація розвивалася, протиставляючи темряві руйнації світлу радість оновлення за віковими законами все світу: на зміну ночі приходив день, зима змінювалася весною, підростали нащадки, які з новою силою вірили у життя. І кожен з нас, переживши особисті негаразди, щовесни вірить і сподівається на те, що доля до нас і наших родин буде милосерднішою, всі біди залишаться в минулому. Бо без віри у те, що завтра буде краще, ніж учора, мабуть, взагалі не варто було б жити.

Куди не глянеш — все мов нереальне,

 Стоїть край шляху дерево печальне,

 Гудуть дроти високовольтних ліній,

 Чорніє човен між розквітлих лілій

 Лежить село, неначе на картині,

 Біліючи хатами на долині.

 А в тім селі ні голосу, ні звуку

 І вікна випромінюють розлуку.

 І двері навхрест дошками забиті,

 І журавлі криничні сумовиті

 І тихий сад біля старої школи,

 І дітям в ній не вчитися ніколи.

 Навколо пустка і печаль біблійна,

 Навколо смерть, незрима і повільна.

 Чортополохом обрій заростає,

 Зело і квіти стронцій роз'їдає.

 І час пересипається пісками

 На полі, що шуміли колосками.

 А по ночах, трагічне і фатальне,

 На землю ллється світло астральне,

 І фантастичне, сіре мерехтіння

 Породжує примарливе видіння 

Людей, які від наглої біди

 Пішли із цього краю назавжди.

 Поволі слід за ними заростає,

 І дощ свинцевий землю засіває,

 І дно ріки вселяють блискавки,

 І, розметавши крила, ластівки 

Ширяють на Чорнобильських вітрах

, І чорні хмари навівають страх. 

Той, кого не можливо забути: або про Шевченка, творчість, Україну і нас (відео)

Обніміться ж брати мої, Молю вас, благаю! Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим, і ненарожденним..." З першими днями календарної весни наближаються Шевченківські дні. Саме 9 березня 1814 р. народився Тарас Шевченко - найвідоміший український поет, письменник, художник, скульптор, громадський діяч, мислитель... Шевченко - це класика. Шевченко - це драматизм. Шевченко - це сучасність. Шевченка знають. Шевченка читають. Шевченко й надалі актуальний. Кілька століть опісля. Це те, чого час не змінює.   Майже двісті років віддаляють нас від життя Великого Тараса, проте його вірші, заклики, думки досі живуть у наших серцях, залишаються актуальними.                             Свої вірші Т. Шевченко називав "думками", "думами". Будучи далеко від України, в холодному, похмурому Петербурзі, поет сумував за рідним краєм, вболівав за його долю, страждав від того, що українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом підтримати і своїх земляків, нагадати їм про славні традиції козацької вольниці. Він став на захист жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівався, що "найдеться дівоче серце, карі очі. Що заплачуть на сі думи", тоді він буде щасливий. Своє палке слово, "квіти", "діти" поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: "В Україну ідіть, діти, В нашу Україну".      Думи мої, думи мої (скорочено) Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б люде, що в мене болить, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачать. То й не засміються... Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються. Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки... не засиплють Чужим піском очі... Отаке-то... А що робить? Журба не поможе. Хто ж сироті завидує — Карай того, боже! Думи мої, думи мої, [1839, С.-Петербург]                   22 травня 2005 року за ініціативи українського поета Володимира Цибульки, у Каневі на Майдані Свободи відбувся грандіозний фестиваль "Кобzar forever". Ідея фестивалю полягала у сполучені традиційного фольклору із сучасною музикою. На фестиваль були запрошені: гурти "Сад", "Кому Вниз", "Мертвий півень", "Фата Моргана", Сестри Тельнук та інші. Деякі з цих пісень вдалося знайти на Youtube.com. Вивчання Шевченка через соціальні мережі - одна з тих цікавих ідей, результат якої повинен бути тільки позитивним. Шевченко на youtube. Шевченко в контактах. Шевченко на facebook. Неймовірно. Новий підхід, новий формат.      Ті ж самі вірші, такі знайомі слова... Поезія, яка не старіє. Ті ж самі мрії і сподівання. Про дім, про сім'ю, про дітей, про кохання. Просто. І надалі так бажане всіма. Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. І вийшов до неї З зеленого гаю Козак молоденький; Цілує, вітає, І йдуть по долині, І йдучи співають. Як діточок двоє, Під тую калину Прийшли, посідали І поцілувались. Якого ж ми раю У бога благаєм? Рай у серце лізе, А ми в церкву лізеї Заплющивши очі, - Такого не хочем. Сказав би я правду Та що з неї буде? Самому завадить, А попам та людям Однаково буде. [Кос-Арал 1849] Надзвичайно колоритна пісня гурту Гайдамаки на вірш "Вже років 200" Чи не соромно нам за Україну? Скільки часу провели ми на бесіди і суперечки щодо того, хто керує і як керують нашою державою.    Стоїть в селі Суботові (скорочено) Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився. Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять! Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну! За те ж тобі така й дяка. Церков-домовину Нема кому полагодить!! На тій Україні, На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини Сараною сіли. Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже! Ти все оддав приятелям. А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше. Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам... Може, й справді! Нехай і так буде! Так сміються ж з України Стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина , Розвалиться... і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!.. [21 октября 1845, Марьинское ]      Причинна (скорочено) Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. [1837, С.-Петербург] У таку страшну погоду на берег Дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що пішов у похід разом з іншими козаками. Вона збожеволіла від зілля, яке дала їй ворожка, щоб менше тужила за козаком. Дівчина — сирота, у неї було тільки одне щастя в житті — її коханий, але, мабуть, і його вона втратила. Від горя дівчині починає ввижатися, що з води виходять маленькі діти, дівчата. Вони співають, кружать навколо неї, сміються. Дівчина лізе на дерево, до самої верхівки. Дивиться униз — там її чекають русалки. Коли дівчина спустилася, русалки залоскотали її. Дівчина лежить під старим дубом при битій дорозі. В цей час повертається козак і бачить кохану. Він передчуває щось недобре. Побачивши, що кохана вмерла, "зареготавсь, розігнався — Та в дуб головою". Над могилою козака посадили явір та ялину, а над дівочою могилою — червону калину. Мотив сирітства є одним з основних мотивів ранньої творчості Т. Шевченка. У творі присутні типові ознаки романтичного світосприйняття: загибель обох закоханих, божевілля, демонічні істоти, що мають владу над людиною вночі. Крім того, події відбуваються на тлі розбурханої природи. Відео з концерту, присвяченого річниці з дня народження Т. Г. Шевченка, 2011р        Шевченко драматичний. Він манить. Своєю таємничістю, своєю простотою, колоритністю образів. Шевченко пише для усіх. Кобзар - це символ. Він в кожному домі. Томи віршів. Тих давно вивчених, і тих, котрих не пам'ятаємо. Життя однієї людини присвячене для стількох поколінь майбутнього... Хотілося б, щоб ця стаття по-новому відкрила творчість Кобзаря, щоб Шевченківські дні були приводом для переосмислення його творчості. І не тільки. Можливо, це добрий привід, аби хтось зазирнув у свої записники, у свої шухляди.         Можливо, це добрий час, щоб поділитися з друзями своєю творчістю. Якою б вона не була, не важливо, у якій формі. Час летить дуже швидко. І кожен написаний вірш, проза - чекають на свого читача, на своє визнання. Можливо, новий Шевченко є між нами.       Просто треба більше зважати один на одного, більше довіряти, і більше покладати надій. Тарас Шевченко не залишився у далекому 1861 році, він з нами - у віршах, малюнках, думах та піснях.       Закликаємо усіх ділитись тим, що наболіло. І якщо це поезія - нехай і вона знайде своїх читачів та любителів. Усім гарних та творчих Шевченківських днів.

                       З  наступаючими Великодними  святами.

 

            Шановні користувачі бібліотеки та жителі села. Від усього серця щиро вітаю Вас із найсвітлішим весняним святом-Великоднем. Величне свято Воскресіння Христового спонукає кожного із нас ще раз замислитися над вічними цінностями християнськоі моралі,дає нам добру нагоду наповнити своі серця любовю і добротою,зміцнює кожного з нас духовно.  З настанням Пасхальних днів пробуджується не тільки земля , а й усі людські надіі й сподівання на добру долю .  Наші молитви на добрі справи, світлі помисли, відродження украінськоі націі.  Вітаючи з світлим Воскресінням Христовим, щиро бажаю добра, радості, благополуччя, миру і спокою в душі, Божого благословення.
                   Христос Воскрес.  Ясніє сонечко і квітне світ увесь .Ронять Ангели тобі пірінки з крил - на знак того, що Бог тебе благословив. Веселих свят.

        Котилася писаночка з гори на долину,
        Прикотилась прямісінько до нас у гостину,
        А за нею йде Великдень,несе білу паску,
       Дзвонить в дзвони , всіь дарує радості і ласку,
       Відчиняймо воротонька ,гостоньків вітаймо,
       "Христос Воскрес".Усі разом заспіваймо.