Леся Українка (1871—1913)
Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса,
послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його
консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної
землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси
людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх
зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.
Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у
земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити
тій високій ідеї, що зветься «Україною».
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень...
Леся Українка
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна
Косач) — геніальна українська поетеса, яку називають
дочкою Прометея за її художнє слово, сповнене волелюбності й оптимізму, за силу
духу і романтичність її непересічної особистості. Народилася вона 25 лютого
1871 року в місті Новограді-Волинськомув інтелігентній сім'ї. Дитячі роки Лесі
минули на Волині— в Луцьку та
селі Колодяжному Ковельського повіту, куди переїхала сім'я Косачів. У родині
спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські
книжки, а також видання російською, англійською, французькою, італійською та
іншими іноземними мовами. Діти (а їх було шестеро) змалку ходили в
національному одязі, співали народних пісень, гралися разом із сільськими
ровесниками.
У десять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток, тому відвідувати школу не могла, на жаль, мусила відмовитись і від музичних занять: у 1883 році було прооперовано ліву руку. Згодом вона напише автобіографічний вірш «До мого фортепіано», в якому виллє свою журбу:
У 1971 році за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО 100-річчя з дня народження Лесі Українки святкувалося в Усьому світі.
За кращі твори для дітей у галузі літератури, живопису і театрального мистецтва з 1972 року присуджується премія Члені Лесі Українки.
Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності... «Крила пісні» для Лесі Українки — це не поетична Фраза, а потреба душі... (Микола Євшан).
Немає коментарів:
Дописати коментар