14 січня - свято Василя, або Новий Рік за старим стилем

14 січня українці святкують кілька свят. Перше - свято на честь Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя.

Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.

а церковними календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус. І нарешті, 14 січня - також перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим Вечором, що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов'язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але Цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.

Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування - давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До кінця XIX ст. обряд щедрування, увібравши в себе національний колорит та менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості й таким зберігся і до сьогодні. Далі читайте, як перший день Нового року приходив у оселі українців. Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим «полазником» - приносить до хати щастя.
 За народнім віруванням дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться. Зерно після посівальника збирають і віддають курям - «щоб добре неслися», а горох зберігають аж до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх «загодовують» цим горохом - «щоб великі росли». Колись були такі добрі господині, що сміття з хати не виносили від Святого вечора аж до Нового року — «щоб не винести з ним і своєї долі».
 Ранком на Новий рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду; там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу - ним обкурювали садові дерева, «щоб ліпше родили». Гуцули стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай. Цього дня не можна лаятися і злословити, думати про погане, оскільки як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш.
 Не можна позичати гроші, щоб не бути в боргах весь рік. Якщо людина народилася у день Василя, то, згідно з повір’ями, він буде дуже багатим. Вважається, що якщо 14 січня надіти обновку, то протягом всього року буде супроводжувати удача. Бажання, яке було загадане в ніч з 13 на 14 січня, обов’язково збудеться.
  Народні прикмети Зростаючий місяць в ніч на 14 січня – до сильного повені навесні
Якщо вранці йде сніг, то зима теж буде сніжною, а весна настане пізно
  Сильний сніг на Василя – бути хорошому літу.
Відлига пророкує прохолодні літні дні Яскраві зірки на небі 14 січня передвіщають швидкі морози
  Снігопад на Василя день – прикмета до того, що чекають багаті врожаї влітку і восени