14 січня - свято Василя, або
Новий Рік за старим стилем

14 січня українці святкують кілька
свят. Перше - свято на честь Василія Великого, архиєпископа Кесарії
Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета,
богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя.
Також Василія Великого
вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією
було засівання осель збіжжям.
а церковними календарем 14-го
січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з
церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса
Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день
передання благої вісті Діві Марії, - Ісус. І нарешті, 14 січня - також перший
день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю
нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим Вечором, що пов'язано зі
звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов'язково прикрашали скоромні
страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але Цього разу не родичам
і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.
Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування - давній
народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та
розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в
Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив
християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До кінця XIX
ст. обряд щедрування, увібравши в себе національний колорит та менталітет нашого
народу, став явищем народної художньої творчості й таким зберігся і до сьогодні.
Далі читайте, як перший день Нового року приходив у оселі українців.
Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим «полазником» -
приносить до хати щастя.
За народнім віруванням дівчата щастя не приносять -
тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться. Зерно після посівальника
збирають і віддають курям - «щоб добре неслися», а горох зберігають аж до весни.
Весною, коли повилуплюються гусенята, їх «загодовують» цим горохом - «щоб великі
росли». Колись були такі добрі господині, що сміття з хати не виносили від
Святого вечора аж до Нового року — «щоб не винести з ним і своєї долі».
Ранком
на Новий рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду; там
його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу - ним обкурювали
садові дерева, «щоб ліпше родили». Гуцули стрибають через такий вогонь,
примовляючи на врожай.
Цього дня не можна лаятися і злословити, думати про погане, оскільки як
зустрінеш Новий рік, так його і проведеш.
Не можна позичати гроші, щоб не бути в
боргах весь рік. Якщо людина народилася у день Василя, то, згідно з повір’ями,
він буде дуже багатим. Вважається, що якщо 14 січня надіти обновку, то протягом
всього року буде супроводжувати удача. Бажання, яке було загадане в ніч з 13 на
14 січня, обов’язково збудеться.
Народні прикмети
Зростаючий місяць в ніч на 14 січня – до сильного повені навесні
Якщо вранці йде сніг, то зима теж буде сніжною, а весна настане пізно
Сильний сніг на Василя – бути хорошому літу.
Відлига пророкує прохолодні літні дні
Яскраві зірки на небі 14 січня передвіщають швидкі морози
Снігопад на Василя день – прикмета до того, що чекають багаті врожаї влітку і
восени